Заходив оце нещодавно в контору зробити фото на документи. Такі заклади зазвичай розташовані у торгових центрах або підвалах. Площа там маленька, щоб була мінімальна дистанція для фото та розмістився промисловий принтер. Спеціаліст всередині вміє робити все—фотографувати, ретушувати та кадрувати, друкувати. Відправить вам фото на пошту або у вайбер. Вправно керує складним багатофункціональним пристроєм. Зшиє курсач, відсканує пашпорт. Справжній ремісник! Коли я відвідую такі заклади то...
Сучасні українці у модному коворкінгу зігнулися над лептопами неначе їх пращури-селяни зігнулися над житом в полі. Спина скручена, плечі всередину, голова нахилена, ноги підігнуті. Як я сидів у кабінеті, то мав монітора і в лептоп не дивився. Це дозволяло тримати спину, шию та голову більш-менш рівно. Зараз тимчасово не маю окремого місця в опенспейсі, відповідно і монітор теж не поставиш. Тому доводиться разом з іншими офісними...
Батьки лишали мене одного дома як мені було певне років 7, а може навіть і менше. Точно пам'ятаю що вже з другого класу я їздив через пів-міста до школи самостійно і так само самостійно (або з друганом) повертався додому. Дома я читав книжки, бавився в конструктор та цікаво проводив час. А зараз всі знайомі які мають дітей, не можуть лишити їх одних, навіть коли дитині вже...
Помітив що якщо я прокидаюсь вранці, хоча б до 10 ранку, то день проходить добре. Настрій хороший, посеред дня не хочеться спати, працюється продуктивно. А як чиллю у ліжку до 12 то день йде псові під хвіст. Поки прокинувся та роздуплився—вже обід, пів-дня минуло. Як поїв то хочеться ще поспати, якось досиджуєш до вечора а там в зомбі-режимі залипаєш до 3 ночі. Настрій депресивний, про...
Бувало у вас таке коли на день призначений якийсь мітинг, обговорення, зустріч. Ти вже собі все запланував, чекаєш. Аж раптом за 5 хвилин до початку зустріч переносять. Одна справа коли ти в офісний щур та сидиш собі спокійно цілий день. А інша—коли ремоут і міг би на цей час щось запланувати. Або не зробив чогось бо була запланована зустріч, а вже пізно починати. Дратує страшно....
До війни в коворкінгу в нас був свій кабінет на 4 особи. Після початку війни всі мої колеги роз'їхалися. Кабінет тримати стало економічно невигідно, тому я переїхав до опенспейсу і тепер насолоджуюсь чудовою музикою та балачками сусідів з контори «Uklon». Але мова не про те. У сусідньому кабінеті сиділи співробітники аутсорс контори. Зазвичай там тусувалась пара рекрутерів та якийсь менеджер. І от щоб ви розуміли, "кабінет"...
В лобі того ж БЦ до війни постійно сиділо один-двоє чоловіків характерної зовнішності, з кіпами на голові. На столиках були розкладені ноутбуки, численні папери. Бізнесмени жваво щось обговорювали один з одним або по телефону з партнерами. Ніхто не забороняє тобі просто так сидіти на дивані, але охоронець мав би звернути увагу на те що одні й ті самі люди там крутяться з 10 ранку до 18...
В БЦ де знаходиться коворкінг, в якому я зараз працюю, є велике лобі. Там досить багато диванів, столиків і всього такого. В коворкінгу базується чи то рекрутингова аґенція, чи то аутсорс контора, і вони регулярно проводять співбесіди. Щоб провести людину до себе, треба зареєструватися на ресепшені БЦ, потім в апці заапрувити запит на відвідування, після чого пані на ресепшені дає вам пропуск за яким можна пройти...
Не так давно до мене дійшло що можна не відповідати людям якщо тобі то не треба. Наприклад, не обов'язково писати рекруретам "дякую вакансія не цікава", не обов'язково відповідати якомусь рандому на форумі, в твітері або у коментах. Мені часто пишуть з приводу реклами або продажу каналів, якщо раніше я щось там відповідав, то зараз або ігнорую або блокую людину. Раніше думав що сміється той хто сміється...
Час від часу я пишу про асинхронну комунікацію та труднощі, з якими стикається сучасна людина. Смартфони, нотифікації, постійна включенність в мережу та несвідоме ставлення до споживання контенту різко скорочує проміжок часу, в який людина може сфокусуватися. Відповідно страждає вся комунікація. Дедалі менше людей спроможні до змістовного формулювання думок більш ніж на одне речення. Короткі повідомлення у чатах, малозмістовні коментарі до комітів, пусті дескріпшени в мердж реквестах,...
Як тільки людям стає доступною система, через яку можна викачувати гроші, вони неодмінно будуть намагатися скористатися цим з максимальною ефективністю. Те, що задумувалося як більш-менш чесний маркетплейс, миттєво перетворюється на тотально комерціалізований продукт, який підтримує якість на мінімальному рівні. Коли я вперше скористався AirBnB щоб зняти хату в Одесі, то мене зустріла пані, яка явно там не жила. Зараз більшість оголошень—не від звичайних людей, що...
З початком війни наш друг Жора залишився без роботи тому що будівництво об'єкту де він працював зупинилося. Минуло три місяці, у Києві потроху все почало відновлюватися, але конкретного його будівництво досі стоїть. Роботи немає, хочеться їсти. Жора лінивий і не захотів йти в Троєщинське ТРО до знайомого щоб принаймні мати що поїсти, іншу будівельну бригаду шукати теж не хоче. Незважаючи на негативний досвід з таксі у...
За вечерею Юра почав травити нам історії, одна цікавіша за іншу. Коли ми закінчили зі смолл-толком про поточні події то він перейшов до філософії, та почав у стислому вигляді переказувати "трансерфінг реальності", типу треба уявляти що в тебе вже є гроші і рухати тазом і тоді вони в тебе з'являться. А якщо ти не готовий до багатства то в тебе його і не буде. Далі розповів...
Якось в перші дні війни©™ пізно ввечері ми поверталися додому після поїздок за кормами, та побачили що хтось є в нашому бомбосховищі. Спустився—дивлюся, а там в одній із кімнат мужик лупає стіну, намагаючись її розібрати. Зі стелі капає вода, на підлозі вже серйозні калюжі. Знайомимось, виявляється що це сантехнік. У нас в будинку є хостел на першому поверсі, його комендант викликала сантехніка бо в них...
В перші тижні війни©™ коли ми возили корм для тварин, то відвідали багато м'яко кажучи небагатих сімей. В Києві, як і по всій країні немає такої чіткої класової сегрегації як наприклад в Штатах. У будинку в центрі поряд можуть жити і бандит, і алкаш, і стара бабця і айтішник. Цей розподіл дещо погіршується на околицях, але і там є пристойні під'їзди а є засрані, захаркані, обмальовані...
