В середині дев'яностих фініки мені на стіл попадали надзвичайно рідко та були дивовижними та екзотичними ласощами. Вони були настільки смачними, що я не викидав кісточки, а залишав їх, та ще облизував та обсмоктував, як собака кістку, аж поки вони не починали блищати.
Тоді мені це здавалося ок. Небагате дитинство, щопоробиш.
Добре що зараз вже не ті часи, і я можу дозволити собі тих фініків досхочу.
Зазвичай я беру зараз не ті висушені вщент плоди, як продають по найнижчому прайсу, а свіжі, такого темно-фіолетового кольору, що коштують дорожче. Вони м'які та смачні. Отож, купив собі я вчора пачку таких фініків, їм потроху, аж раптом дивлюся на нижній ряд, а там замість нормальних плодів напхані ті самі висушені, коричневого кольору🤬 Смак та текстура у них відповідні та радикально відрізняються від того, що на верхньому ряді.
Тільки того тижня писав про чесні літри, а вони й до фініків вже добралися, негідники.
На світлині добре різницю, зауважте два великих красивих фініки зверху та ганебні зморщені висушені знизу.
P.S.: кісточки, щоб облизувати вже не зберігаю.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
