За кілька тижнів до початку великої війни я брав участь у любительському турнірі по Counter Strike. Так то я посередній гравець, але трохи маю уявлення про саму гру. Серед нас був досвічений хлоп який знав як грати по «тактиках».
Найпростіша «тактика» то всім купити димові та світло-шумові гранати, зайняти визначені позиції на мапі, синхронно кинути їх на визначені точки та під дими з флешками зайняти стратегічну локацію, поставити бомбу та утримати її.
Більшість ігор на низьких та середніх рівнях проходять без тактик. Всі разом біжимо та намагаємося поцілити у команду суперника швидше ніж вона у нас, ось і все.
Якщо ж заморочитися та потренуватися з командою своїх знайомих, або грати на високих рівнях, то відкривається зовсім інший досвід від гри. Ви вже не просто абияк бігаєте, а дієте як команда, в результаті чого результат виходить більшим ніж проста сума складових. Від гри отримуєш новий вид задоволення, коли злагоджені дії приводять до перемоги.
З того часу я контр страйк більше рахуйте і не грав, але раптово відчув те саме коли відпрацьовував тактичні вправи з колегами на полігоні.
Здається, ну що тут такого — відділення собі йде в шаховому порядку по лісу, подає сигнали жестами, займає оборону, змінює формацію, рухається перекатами («крию-іду») й так далі.
Але коли у вас виходить щось путнє, то це приносить задоволення, як ніби вам вдалося виконати складний груповий танцювальний чи спортивний номер.
В роботі програміста у мене такого не траплялося, бо робота у мене була максимально індивідуальна та асинхронна. Так, можна сісти з колегою в пару та отримати ледь схожий досвід, але те про що я кажу це не парне, а десятерне програмування. Коли кожен учасник знає свій маневр та вчасно і якісно його виконує.
Ad absurdum це північнокорейські ансамблі які люблять влаштовувати масові шоу отам вже напевне люди в екстазі зливаються в єдиний організм чучхе.
Одним словом, тактичні ігри це 10/10, рекомендую😏
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
