Значну частину свого життя я провів у срачах в інтернеті. Завдяки анонімості та безнаказаності, люди поводять себе неймовірно огидно. Активний учасник інтернет дискусій щодня може отримати на себе стільки образ та негативу, скільки в реалі буде збирати цілий рік. В житті люди більш серйозно ставляться до слів.
Будь-який чат без модерації досить швидко перетворюється на срач про політику. Також в будь-яких онлайн спільнотах завжди є люди які приходять туди грубо кажучи, посрати. Їм часто нецікава тематика обговорення, а насолоду вони отримують в безглуздих суперечках та образах.
З іншого боку суспільство живе в комфорті якого не бачили раніше, якщо не рахувати нашу війну, і схильне до того, щоб шукати проблеми там, де їх немає. Маргинальні рухи, де люди зненацька усвідомили, що їх ображають ті чи інші слова, які ще донедавна були „нормальними“, захоплюють світ та політику. Опоненти цих рухів навіть придумали термін, snowflake, людина-сніжинка. Типу тане від легкого подиху.
Я вже давно звик до негативу в інтернетах, але як часто буває, ніхто ніколи мені не показував та не розказував, що може бути інакше. Коли постійно крутишся у хворих та токсичних спільнотах, то воно починає задаватися тобі нормальним, а люди, що затято обзивають один одного у чаті через якусь дрібницю—цілком адекватними.
Але зараз я потроху приходжу до думки що так не має бути. Можна оточити себе людьми, або знайти спільноту, де не буде токсичності, де не буде образ, де спілкування будуватиметься на взаємоповазі та цікавості, а не спробах стверджуватися за рахунок інших або випускати пар.
Тут на сцену виходить та сама ненасильницька комунікація. Я не дуже копав питання, але один з її аспектів полягає в тому, що ти можеш сказати своєму співбесіднику, що тобі некомфортно від того як він з тобою говорить. Очевидно що одне й те саме можна доносити різними способами, від прямої образи типу „як ти міг до такого додуматися, телепне?”, до „цікаво, що привело до такого вибору? схоже що це рішення може не спрацювати для ось таких випадків: <...>. Мені здається що тут більш доцільно було б застосувати підхід <...>“.
А коли хтось занадто агресує, то можна просто сказати: „друже, ціную тебе, але тон твого спілкування мені некомфортний, можеш будь-ласка більше так не бикувати?”. Далі або людина приймає твої почуття, або не приймає, ну тоді ауфвідерзеген.
Я досі вагаюся, чи не є це створенням бульбашки, коли довкола тебе всі будуть солодкими пиріжечками які насправді подумки встормляють тобі ножа в спину, або чи не призведе це до інфантилізації спілкування коли ти можеш легко „образитися“ за будь-яку дрібницію та вимагати до себе особливого ставлення. Неясно де проходить межа адекватності.
Мені це невідомо, бо в моєму оточенні немає людей які би ці штуки розуміли. Але дуже цікаво спробувати, бо я потроху починаю цінити власне ментальне здоров'я, і мені набридає проходити по колу одні й ті ж самі ігри з образами, негативом, самоствердженням, нарцисизмом та відсутністю емпатії.
Лише нещодавно я почав втілювати деякі з цих ідей у життя, відсікаючи негативних людей, а зараз шкодую, що не усвідомив цього раніше.
P.S.: з усіх спільнот де я брав участь, найкращим був вастрік клуб, але я не дуже багато там спілкувався, а після початку вторгнення і взагалі покинув його бо там було ~80% росіян. Але збоку воно виглядало значно адекватніше ніж будь-яке інше ком'юніті. Можливо, варто спробувати побудувати щось схоже. Залишилося позбавитися від токсичності у собі.
P.P.S.: а я же писав про це! Півтора роки тому все це вже озвучувалось в матеріалі Shadowban. З того часу прогресу немає, і це дуже сумно.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
