Кілька тижнів тому натрапив на HackerNews на тред «Які найкращі книжки ви прочитали у 2022?». Однією з книжок, яку багато рекомендували, була «4000 тижнів». Також, ця книга була у списку кращих матеріалів блогера Nat Eliason, якого я поважаю.
Тому після одного з важких робочих днів, я пішов до книгарні у Гулівері, щоб пошукати цю книгу. Насправді я хотів знайти хоч якусь книгу, але «4000 тижнів» була у шортлісті. В книгарні я зустрів зумерок, які намагалися завадити мені, але врешті успішно подолав цю перепону. Українське видання «Лабораторія», український переклад. Отож, до книги.
Це книга про ефективність навпаки.
Починається вона з твердження що всі методики тайм-менеджменту не можуть зробити людей щасливішими. Так, з їх допомогою людина може встигати більше, але проблема в тому, що задач не стає менше. Ніхто ніколи не зможе завершити всі справи, тому що життя не зупиняється, відповідно задачі додаються і додаються.
Інша причина нещасливого життя — бажання контролювати все — свій час, час інших людей, майбутнє. Це неможливо, бо невідомо що буде завтра, але стрес від неприйняття факту що ви не можете контролювати час, надзвичайно погано впливає на людей.
Тому замість того щоб стати щасливим пиріжечком, який розібрав усе, і нарешті може перепочити, люди ще дужче журяться від того, що не можуть встигнути більше. Також, час сприймається як «ресурс» який потрібно «використати» і якщо це не виходить, то люди знову журяться.
Наприклад, працівники які мають погодинну оплату, схильні непокоїтися за кожну годину, в яку не працювали, бо вони відчувають що цей час було «змарновано». Це відома проблема, яка була притаманна і мені, але я врешті з часом зміг повністю розслабити булки та перестав про це переживати.
Як протидія нескінченним спискам справ книга рекомендує мати «закритий» список, з невеликою кількістю задач. Я вже давно дотримуюсь цього правила і став почувати себе значно ліпше, бо краще зробити одну-дві справи на день та спокійно відпочити, аніж стресувати через ще вісім справ, до яких навіть не доступився.
Люди постійно відкладають «життя» на «потім» — і тому постійно нещасливі, бо як тільки досягають якоїсь мети, то одразу бачать наступну, і не можуть нарешті почати жити «для себе». Nat Eliason пише про це ж у своїй статті When the Money's Just Too Damn Good.
Одна з цікавих та фундаментальних речей, що описуються, це залежність щастя людини від взаємодії з навколишніми. Сучасне життя дозволяє нам мати більше вільного часу, але якщо інші люди не будуть доступні в цей час, то користі від цього не буде. Вихідний або відпустка кращі тоді, коли вихідний та відпустка у вашого партнера та друзів, а не тільки у вас. На користь цього приводиться декілька цікавих досліджень.
Я можу беззаперечно та стовідсотково сказати що став менш щасливим, коли почав працювати з дому і став менше взаємодіяти з іншими. Для того, щоб усвідомити це, мені знадобилося кілька років, але зараз я беззаперечно переконаний що мені подобається знаходитися серед людей більше, аніж сидіти наодинці.
Інші розділи присвячені тому, як складно людям зараз утримати фокус на чомусь, та не намагатися зазирати до смартфона щосекунди як тільки стало нудно, а також цілющим властивостям нудьги й нічогонероблення.
В кінці автор ставить питання про призначення нашого життя та робить припущення про те, що прожити його без якихось досягнень — це нормально, і чим менше ми будемо перейматися, що не досягли якогось успіху, тим краще.
Додаток містить десяток практичних порад, які згідно з задумом автора, можуть покращити ваше життя вже зараз: це той самий закритий список справ, зосереджуватися на одній справі за раз, менше перейматися через те що пишуть в соцмедіа, менше користуватися смартфоном, вчитися не робити нічого тощо.
Книга невелика, 200 сторінок, читається легко, містить хороші приклади та дієві поради, частину яких я використовую вже давно. Рекомендую.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
