Щоб корисно та весело проводити час на блокпостах, взявся читати класичну літературу. Книжка про Швейка була в домашній бібліотеці ще як я був малий, але тоді вона мене не зачепила. Я прочитав пару сторінок та й кинув. Fast forward 20 років, і ось для мене цей літературний твір вже стає безпосередньо релевантним.
Книга надзвичайно дотепна, я реготав всю дорогу.
Воно звичайно краще сміятися, коли в тебе в країні мир, але все одно смішно. Звісно, коли я вже дотичний до війська, то мені ті всі приколи ближче.
Хоча в книзі описується побут класичної імперської армії, набраної з різних народів, у війні, яка не має сенсу, на відміну від нашої умовно моноетнічної армії та війни на виживання, є багато спільних рис, які характерні для всіх військових формувань всіх часів та народів.
Армійські реалії тут подані не фаталістично, а гумористично, тому від опису подій стає не моторошно, а смішно (хоча насправді це все моторошно та страшно). Швейк, завдяки своїй мудрості та простоті, примудряється видряпатися з будь-якої халепи, та надзвичайно оптимістично дивиться на світ. Ось цьому оптимізму в нього й можна повчитися.
Персонажі, що трапляються йому на шляху теж класичні — стукачі, ухилянти, розпусні священнослужителі, начальники-самодури, жорстокі судді. Декількох я вже мав невдачу зустріти й у своїй пригоді.
Книгу до прочитання рекомендую всім.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
