Основна думка книги — хто ризикує власною «шкурою» — коштами, репутацією, здоров'ям та життям — той молодець і тому респект.
Хто не ризикує — бюрократ на зарплаті, науковець на грантах, той створює підґрунтя для катастрофи, тому ганьба та дізреспект.
Асиметричність ризиків — це коли людина має владу робити щось, за що вона потім не нестиме відповідальності. Створення асиметричних ризиків — це прямий шлях до катастрофи. Талеб наводить в приклад «інтервентів» — американських політиків які роблять вторгнення в країни близького сходу та американських же державних фінансистів.
Маю зауважити що всю книгу мене дратувала пихата графоманія Талеба. Не можу зрозуміти, чи то я йому заздрю, чи що, але згадки про власну винятковість та розум, гноблення економістів, науковців, журналістів та інших, на думку Талеба, не дуже розумних людей, на кожній сторінці, починає дратувати. Я прийшов сюди не вчергове читати про неймовірну середземноморську культуру батьківщини автора, а про те як кабанчиком стати.
Також Талеб розглядає багато інших явищ та ідей: яким чином нетолерантні меншини захолпюють світ, як ідеї які витримали перевірку часом укріплюються ще більше, що таке справжня раціональність (те, що допомагає виживати), чому вижили релігії та забобони та багато іншого.
Все це щедро поливається водичкою з анекдотів та кулсторей.
Окремо хотів зауважити про ризик: Талеб каже що при діяльності, в якій є ймовірність катастрофи (фатального наслідку, втрати всіх грошей, життя і тд), загальна ймовірність програти прямує до одиниці для більшості з людей, хоча дехто може досить довго триматися. Як приклад він наводить гру в російську рулетку на умовний мільйон — навряд чи хтось з нас погодився б грати, хоча вартість мат.очікування пострілу це аж 800 з хвостиком тисяч.
Повертаючись до асиметричності — суспільство ведуть до проблем ті, хто грають у таку рулетку, але на чужу шкуру, а не свою.
Також Талеб торкається однієї з моїх улюблених тем — відданої роботи на корпорацію, та застерігає читачів ставати «псами» вірними службі, натомість заохочує бути «вовками», працівниками які не переймаються своєю репутацією всередині контори, бо настільки потрібні що їх триматимуть за будь-яких умов.
Загалом з книги я виніс небагато корисного; деякі свої ідеї підтвердив та вже активно впроваджую, наприклад ризикую власною шкурою (репутацією та грішми) коли роблю збори; а інше якось не відклалось, запам'яталась лише дурня типу критики мішленівських ресторанів та пихатих прийомів.
Я не слідкую за Талебом у твітері, але мене не покидало відчуття що той, як і багато «прогресивних» вестернів, встиг зашквартись чимсь типу «захід спровокував рф на війну», та абсолютно не розуміє суті нашої війни, гадаючи що це щось на кшталт Сирії. Хто тут є з твітерських, фактчекніть, плз.
upd від підписника: З самого початку Талєб зайняв чітку і агресивну проукраїнську позицію: „The argument that Ukraine «provoked» Putin by soliciting Western protection has the same reasoning defect as claiming that you "provoked" a burglar by installing a security system.”
Книжка чесно кажучи така собі, хоча знаю що багато всіляких навколокабанчиків її котірують. Мені не дуже зайшло.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
