Вже минає четвертий місяць як я повністю перейшов на українську у спілкуванні. Ділюсь досвідом.
Я виріс на Тернопільщині, регіоні з найбільшим відсотком українськомовного населення, проте вчився в російськомовній школі, єдиній на всю область. В школі розмовляв російською, у дворі — українською. Я білінгв з дитинства, маю дві рідні мови, бо з мамою говорив українською, з батьком — російською. Потім переїхав на навчання до Київа, тут в основному залишався на російській, але з друзями з якими я грав музику та проводив час, спілкувався українською, і на локальних форумах теж писав українською.
Вже на роботі я переважно розмовляв російською через те, що працював у фактично російській компанії, хоча дівчата та хлопці з Могилянки розбавляли цю одноманітність. В сім'ї, з дружиною розмовляв теж російською, але в публічних закладах завжди переходив на українську.
Статті на ДОУ та й взагалі тексти на ДОУ десь з 2014 напевне, почав писати українською. Але канал вів російською. Книги давно купував в українських перекладах, фільми теж дивився українською, але читав російськомовних блогерів.
До інших людей я звичайно звертався українською, а як вони відповідали російською, то я теж переходив на російську, тому що мені було складно говорити іншою мовою ніж співрозмовник. Оця складність постійно заважала мені. Коли всі мої друзі 100% часу говорили українською навіть якщо до них зверталися російською, я автоматично перемикався на мову співрозмовника і нічого не міг з цим поробити.
Врешті я якось втомився від мовної шизофренії та вирішив що пора переходити на одну мову. Коли ми влітку зустрічалися з нашою подругою волонтеркою яку багато років не бачили, і вона почала говорити українською (хоча я пам'ятав її як російськомовну), то я вирішив що час настав. Буквально за кілька вечорів я вольовим зусиллям перейшов на українську у спілкуванні з дружиною і назад вже не повертався.
Спочатку було трішки складно, але врешті виявилося що переходити на мову співрозмовника це просто звичка якої можна позбутися, тому за пару тижнів я вже не відчував дискомфорту коли мені відповідають іншою мовою.
Раніше мені здавалося що в мене чудова українська, але виявилося що 20 років переважно російськомовного спілкування залишили свій відбиток і в мене з'явилося і досі є багато кальки з російської.
На цей момент можна стверджувати що 98% мого спілкування відбувається українською. Російську я залишив для батька, декількох російськомовних колег з Ізраїлю, стоматолога та ветлікарки. «Думати» теж став українською.
Знаю що людям що виросли в суто російськомовних сім'ях, перейти на українську складніше, але мій колега з Запоріжжя досить швидко та вправно перейшов на українську в спілкуванні зі мною, а Віктор «Капелан» Черніявський, родом з Луганську, теж вже добре говорить українською, тому це приклади які доводять що все можливо, аби було бажання.
Заохочую кожного українця перейти на українську як основну мову спілкування!
Також вважаю що краще розмовляти українською, хай з помилками або взагалі суржиком, аніж російською.
P.S.: зараз шкодую про своє рішення вести канал російською. Якби не це, то зараз я б мав найбільший українськомовний канал такої тематики та якіснішу аудиторію. Старі матеріали потроху перекладаю, але то дуже багато праці.
P.P.S.: найкращим прикладом переходу на українську для мене є кіберспортивний блогер та коментатор Сашко Петрик. Сам він з Донецької області, до вторгнення вів всі медіа російською, після принципово перейшов на українську, втративши 75% аудиторії. Я втратив 50% читачів, але не шкодую про це.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
