Того тижня волонтери з дружнього проєкту FreeAnimals їздили до Європи — перевозили тварин. Назад везли гуманітарку. Крім гуманітарки, назад також їхав Land Cruiser Prado 2020 року з 20к пробігу, який знайомі через знайомих попросили перегнати до України, щоб продати. Власники виїхали до Австралії, а машину залишили у Цюриху, їм вона вже була не потрібна.
Коли я почув про це, то в мене загорілися очі. Нарешті шанс стати справжнім кабанчиком! Як відомо, кабанчики пересуваються виключно на великих чорних джипах, а це був якраз такий!
Я вже уявляв як знімаю відео в цьому крузаку:
Вітаю вас, друзі! Сьогодні хочу сказати вам що зробив ще один крок, та піднявся від поросяти до мікрокабанчика! Крім соціопатії, скупості та вміння опанувати тренди, кабанчики характеризуються наявністю крутого позашляховика. І ось, я сиджу в такому😎. Я йшов до цього не один рік, вчився у майстрів своєї справи, падав та підіймався, але ніколи не покидав прагнення до мети — стати кабанчиком. Цей день настав! Відсьогодні Ріжок більше не їздитиме на роботу в коворкінг на автобусі з роботягами, відсьогодні Ріжок їздитиме на зустрічі з бізнес-партнерами на справжньому крузаку!
Невдовзі виходить моя книга «Шлях Кабанчика» з детальним алгоритмом становлення справжнім хазяїном свого життя. Передзамовлення збираю отут: ...
Ось таке відео збирався записати. Марнославство затьмарило розум, я підраховував вподобайки та коментарі де всі будуть хизуватися який же я молодець, що з простого програміста перетворився на успішного підприємця на чорному джипі. Фантазії не давали мені нормально заснути. Нарешті!
Звичайно, в коментарі набігли б автомобілісти, яки спробували б знецінити мої досягнення, але вже те, що вони не мають такого крузака, мене неймовірно б тішило. Ніщо б не зіпсувало мені свято!
Отак я засинав, мріючи про любов публіки.
Наступного ранку прийшли повідомлення від дружини, яка переганяла ту машину. Вона зв'язалась з нашим знайомим кабанчиком який мав таке ж авто, і запитала, чи варто його брати, та чи справедлива ціна. Як виявилося, комплектація в нашого крузака була мінімальна, а продавець пропонував ціну на $7k (!!!) нижче, ніж така сама машина 2022 року з салону. Я чомусь думав що там буде хороша комплектація і ціна була привабливою, але виявилося навпаки. Я зрозумів, що цей крузак не буде моїм, і всі плани по закабанінню скасовуються. Звичайно, це мене засмутило. Але врешті я подумав що воно й на краще. Куплю собі, як і хотів 200-ий Executive Lounge😎 з 120 000 пробігу.
Ну ок, крузака я не матиму, але хоч відео мотиваційне можна буде записати? Можна. Тому я налаштувався що вони приїдуть і перед тим як віддати машину, ми десь на районі знімемо відос та пофоткаємося.
На жаль і тут мої плани почали танути з настанням темряви. Чим ближче до вечора, тим більшим було усвідомлення, що ніякої фотосесії не буде.
Коли дружина приїхала, то було вже геть темно. Я сів до крузака і відразу зрозумів що я б його точно не купив, бо всередині був салон з тканини. Це виявився найдешевший, дешманський, вбогий Land Cruiser Prado Comfort. Машина виявилась маленькою, менше ніж Pajero Wagon дружини, в салоні тісно, голова майже впирається в стелю, багажник маленький, одним словом, не моє. Все інше мене вже не дуже цікавило.
Глибину мого розпачу від того всього, що ні крузака, ні фоток, ні вподобайок, нічого взагалі, передати неможливо. Тому ми віддали машину, викликали уклон, дочекалися мерседеса С-класу початку нульових з мовчазним карликом у кєпкє водієм, та й поїхали додому.
P.S.: зрозуміло, що крузаки, особливо Executive Lounge, зараз не на часі. Але помріяти хотілось.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
