Днями прочитав драматичну історію створення до гри DOOM Eternal від композитора Міка Гордона.
Директор студії id software робив все щоб максимально завадити роботі музиканта: ставив перепони у комунікації, не прислуховувався до рекомендацій музиканта щодо покращення робочого процесу, не платив вчасно гроші, не заплатив повний обсяг грошей за музику і взагалі вів себе як повний мудак. Потім всю провину за неякісний OST директор звалив на музиканта, написав про це пост на редіті, через що тому почали надходити погрози від фанів. Там ще багато чого трапилося, врешті Мік опублікував відкритого листа з усіма пруфами своєї невиновності.
Коли читаєш такі історії то дивуєшся—як можна вести себе так контрпродуктивно? Невже в такої студії як id немає бюджету на саундртек, тим більше що композитор вже довів свою спроможність робити круті речі у попередніх іграх? Чому директор ігнорував зауваження музиканта? Чому не попередив його завчасно про OST та не брав до уваги нереальні дедлайни?
Вся розповідь читається як абсурд, аж поки я не пригадую історію значно менших масштабів, яка трапилась вже зі мною. Я поверхнево розписав її в пості «Продавець». Там теж і гроші не платили, і брехали, і дедлайни ставили нереальні, вели себе нелогічно і як психопати.
Хоча така поведінка знаходиться поза моїм розумінням, вона якимось чином чудово кореліює з успіхом зазначених пасажирів. Директор id став директором не просто так. Яким би некомпетентним він не був, але переконати борд головної компанії в тому що вони повинні залишити тебе на місці потребує неабиякої майстерності.
Мої кабанчики-“продавці” теж непогано себе почували. Незважаючи на крах компанії, вони не втратили своє майно, просунулися вверх по церковній ієраріхії, потім зробили нову компанію, і так по кругу. Хоч і масштаб не той, але поведінка один в один.
Коли б ви читали історії на ДОУ з кидаловом людей, там все як під копірку: перестаємо платити гроші, потім обіцяємо ось ось заплатити, потім затягуємо, брешемо, врешті звинувачуємо працівників в тому що вони не потягнули проект і погрожуємо розборками вже їм. Все один в один.
Тому я приходжу до висновку що одна з рис успішного кабанчика це соціопатія. Для нас, звичайних людей то все може виглядати дивно, бо можна ж вести справи чесно та мати прибутки, але схоже що саме ця чесність заважає нам, тому змушені працювати на отаких соціопатів.
P.S.: до речі останні тижні ми спостерігаємо схожий цирк з Маском та Твітером. Маск явно поводить себе неадекватно, та робить абсолютно абсурдні з нашої точки зору речі. Подивимося, куди ци приведе.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
