Нема сенсу старанно працювати

Це негативний пост, що написав два місяці тому коли мене різко зачепила тема мотивації. Врешті я так і не захотів його публікувати, бо зрікся фонтанувати негативом. Пост так і висів у чернетках, тому що містить цікаві ідеї. Прийшов і його час.

Вітаю, корпоративний кріпаче! Чи ти вже прокинувся, випив для бадьорості кави? Чи ти вже відбув цирк що зветься «дейлі стендап»? Чи ти вже перечитав куди вгатила кацапська наволоч вночі?

Сьогодні у нас вільний переказ The Gervais Principle, принцип динаміки організацій.

Маю до тебе кілька питань.

Чи працював ти колись в овертайм? Чи жертвував власним часом заради того щоб пофіксити багу або зробити «красиве» рішення? Чи було таке що тобі не підвищували зарплатню, але ти не йшов геть бо «хороша команда» та «цікавий проект»? Чи ти колись переносив відпустку на прохання менеджера? Чи ти тімлід який отримав купу обов'язків за дрібні +500$?

Якщо ти то все робив просто так, або за маленьку винагороду, то маю для тебе погані новини—ти Безглуздий.

Будь-яка людина в здоровому глузді розуміє що найманому працівнику немає ніякого сенсу оверперформити. Він уже уклав погану угоду—обміняти свій час на копійки що платять за роботу. З раціональної точки зору найкраща стратегія—це робити той мінімум, щоб тебе не звільнили. Працювати якомога менше за якомога більшу зарплатню, і жити повноцінним життям поза роботою—це шлях Лузера. Якщо ж працівник видає більше результатів ніж від нього вимагається, то він, очевидно, Безглуздий, бо погіршує свої і так вже погані умови.

Всім цим керує купка Соціопатів.

У Лузерів є три шляхи—якщо вони починають надто старанно працювати, то Соціопати це помічають, та підвищують їх до менеджерів середньої ланки, тобто Безглуздих. У кожного був колега-хороший програміст який постійно сидів вечорами і врешті його робили тімлідом? Тепер крім того що він тягне всю команду, ще й має нести відповідальність за результат який видають інші. І все це або без підвищення гроші а бо за мізер!

Другий шлях Лузера—це праюцвати менше ніж потрібно але при цьому залишатися в організації. Це потребує вже соціопатських навичок, таких як наприклад вміння присвоїти собі чужі результати, а тому таких Лузерів теж помічають і намагаються зробити з них Соціопатів.

Третій шлях—це просто працювати на потрібному мінімумі. Такі Лузери залишаються Лузерами, їх не чіпають, вони спокійно живуть поза роботою.

Вкупі принцип Джервейса звучить так: «Соціопати, переслідуючи свої цілі та інтереси, підвищують старанних Лузерів до менеджерів середньої ланки, вирощують з ледачих Лузерів нових Соціопатів, а тих Лузерів що працюють на потрібному мінімумі лишають напризволяще».

Відповідно, життєвий цикл контори буде таким: «Соціопати винаймають Лузерів для реалізації своєї ідеї. Коли організація росте, то вона вимагає прошарок Безглуздих, щоб перетворити діяльність на контрольовану реакцію а не вибух. З часом, коли цінність та прибутки падають, Соціопати та Лузери виходять з організації, і Безглузді починають домінувати. Врешті-решт, пуста оболонка просто розвалюється».

Свого часу я був Безглуздим менеджером і просто дивовижно наскільки точним є опис. Змарнувавши купу зусиль з часом я зрозумів що Соціопатом бути не можу та не хочу, тому звільнився і з того став мінімально-необхідно-перформлячим Лузером.

Просто зайдіть на статистику ДОУ і порвняйте різницю у зп сеньора та тімліда або менеджера. Вона складає близько 10% в середньому. А тепер подумайте наскільки більше обов'язків та відповідальності має останній?

Тож, друже мій, не гай даремно часу та мерщій до тенісного столу!

P.S.: заохочую вас прочитати оригінальні статті або хоча б короткий конспект тому що я зачепив лише частину.

P.P.S.: з цими принципами мене познайомив мій колишній босс, Олег, передаю йому привіт😉


Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred