Ще одна книга вже відомого нам за працею «Ігри, у які грають люди» Еріка Берна.
В книзі автор розглядає секс з точки зору транзакційного аналізу. Нагадаю, що Берн має концепцію его-Станів: Дитина, Дорослий, Батько. Людина щомиті знаходиться в якомусь з цих станів та взаємодіє з его-Станом іншої людини.
Значна частина книги більше схожа на художньо-поетичне оповідання, аніж на посібник для психіатрів, чи селф-хелп.
Автор розглядає еволюційні задачі сексу, стосунки з наукою, суспільством та релігією, питання секспросвіту і ще багато чого. Читається цікаво.
Власне сам секс, на думку автора, є взаємодією двох людей, що знаходяться в его-Станах Дитини. Якщо ж туди втручаються Батько або Дорослий, то починається халепа.
Через всю книгу проходять твердження що значна, якщо не вся частина людської поведінки програмується батьками, та підсвідомо тягнеться через все життя людини (й, відповідно, передається нащадкам). Свою задачу він бачить в тому щоб допомогти людям позбавитися цього батьківського «програмування» і дивитися на світ очима дитини, яку ще не навчили називати речі, і яка, коли чує спів пташки, то чує саме спів пташки, а не дає йому характеристику («це весільні пісні солов'я»). Якщо докладати певних зусиль, то можна розпізнавати у собі такі патерни поведінки, і намагатися їх позбавитися.
Один з розділів присвячений необхідності у «погладжуваннях». Якщо немовля не пригортати, не гладити й не торкатися, то дитина виростає з вадами (т.з. «маразм немовлят»). Ці «погладжування» потрібні всім живим істотам, а дорослій людині в тому числі й у психічному вигляді, через похвалу, вдячність, та іншу соціальну взаємодію. З цієї точки зору секс є ідеальною активністю що стимулює — через дотик, тепло людського тіла та контакт з іншою людиною. Тому, якщо душити пітона самотужки, то неможливо досягти такого ж ефекту.
В мене дещо бентежні враження від книги, з корисного для себе я беру ту ж саму ідею відстежування небажаних патернів поведінки.
В книзі немає жодних рецептів щодо процесу, типу поз, чи створення романтичного настрою. Там взагалі порад небагато, крім вже озвученої — намагатися позбутися батьківських програм.
Книга коротка, читається швидко. Загалом, рекомендую.
P.S.: надмозоки додали до назви «ігри в які грають люди у ліжку», але цьому присвячено хіба кілька сторінок.
P.P.S.: всі питання щодо «науковості» пропоную читачу пропрацювати самостійно.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
