Демілітарізація

В дитинстві мене надзвичайно цікавила військова техніка. В бібліотеці була радянська «книга будущіх командіров» з картинками зброї та танків, сучасна енциклопедія «Аванта+» з цілими розділами присвяченими засобам знищення, на свої дрібні гроші ще малим купив «довідник літаків спеціального призначення» який годинами гортав, роздивляючись фото та схеми всіляких U-2.

Чим далі в ліс, тим більше я втрачав інтерес до того всього. Вже в інституті повністю переключився на роботу, тому що створювати цікавіше ніж руйнувати. Військові музеї вже не цікавили і навіть виставку техніки російсько-української війни яка проходила на Михайлівській площі десь у 2018 я відвідав без цікавості. Ну танки і танки, великі. Що там на них дивитися? Дитяче захоплення повністю вивітрилось.

В школі ми мали стріляти з АК, але якраз перед нашою чергою стрільби скасували, тому весь мій досвід володіння зброєю обмежився дев'ятьма кульками до ТОЗу. Вже дорослим я мав нагоду поїхати постріляти з чого завгодно на полігон, але втратив до того інтерес.

Тому до цієї війни я прийшов в абсолютному незнанні що там у нас у них на озброєнні, що то за ракети по нам б'ють тому терміново довелося читати вікіпедію про Іскандери, Калібри та Х-55—хоча користі від того що ти інформований звісно небагато.


Понравился материал? Подписывайся на мой телеграм канал: https://t.me/full_of_hatred