Одна з найбільших моїх фрустрацій відбувається коли люди не виправдовують очікування і не хочуть «грати на перемогу».
Якщо ви зберетеся робити музичний гурт та щось там лабать у гаражі, то досить швидко з'ясується що всі учасники зовсім по-різному уявляють результат цієї діяльності. Для когось це просто почілити, а для когось шлях до платинових альбомів та популярності.
Коли ти граєш на перемогу, а твої товариші — ні, то вони починають тягнути тебе назад, і потрібно робити вибір, чи ти хочеш досягти результату, чи просто якось провести час. Результат чи процес?
Те саме з умовним кіберспортом, зібралися ми значить покатати в контр-страйк, але частина людей не хоче потіти та видавати результат, вони прийшли сюди відпочити після робочого дня.
У звичайному спілкуванні, серед живих людей або перехожих в інтернеті, гра на перемогу для мене це спроба принести користь учасникам. І коли ти намагаєшся цю користь якимось чином витягнути, а люди не допомагають тобі або чинять спротив, то срака підгорає і хочеться залишити це місце. Класика коли ти приходиш з запитанням, а тобі мало того що не відповідають, так ще й в пасивно-агресивній формі пояснюють, чому такі запитання ставити не треба. Тому що люди прийшли токсично почілити, а не пограти в гру з позитивною сумою.
В роботі те саме. Токсичний колектив де ніхто не хоче працювати на результат (що логічно) — не найкраще місце для розвитку. Якщо він звичайно вам потрібен.
Усвідомлення своїх цілей та того що тебе оточують люди, які їх не поділяють, та прийняття рішення йти далі без них — один з ключів до перемоги.
В інший бік це теж працює. Якщо вас напрягає тіп який постійно щось вимагає від інших — допоможіть йому зрозуміти куди він потрапив, а колективу здихатися його.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
