Поки 🇺🇦✙ЗСУ✙🇺🇦 бронетанковим кулаком жене кацапню геть з Харківської області, я трішки зачіплю тему доларизації часу.
Коли був малим, в 90-х, то мама щокілька днів готувала батьку на роботу банячок борщу, друге, компот. Я в школу брав бутерброда зробленого з батону, масла та помідора. Смак дитинства! Ковбаса та сир тоді була нечастим гостем. Блаженні часи! Ні війни не було, ні смартфонів. Тільки бандити зрідка стрілялися на розборках і шпана ґонорово ходила на стріли.
Fast forward 15 років, як вже почав працювати сам, то носив собі їжу в судочках. Всі носили їжу в судочках. Доставки ще не були такими популярними і якщо ти працював далеко від їдалень, то крім судочку в тебе було дві опції: або сидіти голодним, або йти в магазин поряд і купувати там кефір з батоном.
Під час обіду офісом вирували апетитні аромати, що розквітали у повну силу в мікрохвильовці та активно подразнювали рецептори кріпаків.
По комплектації зразу було видно в кого в сім'ї добре їдять та люблять готувати, а в кого не дуже. Я бічував макаронами з салатиком. Інший колега хизувався хлібом з хлібопічки. Заможні кріпаки носили кілька судочків з різноманітними стравами.
Їжу я завше викладав на тарілку бо шкрябати вилкою по пластику то якесь деграданство.
Після поглинання їжі, судочок, тарілка та ложка мились.
І так щодня. А буває таке що той контейнер десь протече і наробить халепи у рюкзаку. Або забудеш десь його і він запліснявіє.
Miserable experience насправді.
В іншій конторі в мене був колега-зожник, який носив не один судочок, а п'ять, їв по графіку усілякі корисні трави та парові котлетки. Зараз він пересів на carnivore-дієту і споживає два здоровенні стейки на добу, вранці та ввечері, а до офіса взагалі не ходить. Судочки пішли у минуле, дієта спрацювала.
Тим часом я вже й забув коли носив з собою їжу. Ото почав до офіса ходити і мені якось навіть не спадає на думку щось собі приготувати. Поряд є купа закладів харчування. Доставки я принципово не замовляю, бо це судочки на максималках, фу.
Вийдеш до міста і все що хочеш є: постсовєцька біч-їдальня з для джунів, пузатка або діннерс для мідлів, салатерія для сеньйорів, нормальний ресторан для тімлідів або менеджерів, «Аляска» та «Catch» для власників дорогих авто.
Судочки вже ніхто не носить. Це стало ознакою злиднів. «Ти шо гониш хавку носити? Шо, грошей нема?». Тому я здивувався коли побачив що сусід по коворкінгу дістає з сумки пластикову коробочку та йде на кухню. Певне якийсь бідняк. Що він тут забув?
Я подумки посміявся та пішов рахувати витрати на ресторани.
Якщо взяти середній щоденний чек у 200 гривень, поділити його на 40 гривень та помножити на 20 днів, то вийде що в місяць кріпак буде витрачати 100 доларів на обіди. Якщо взяти середню зарплату сеньора в 5000$ то вийде що то лише 2% від його зп. Якщо харчуватися по-багатому то буде ну ок, 4%.
Але то економить нашому сеньору мінімум півгодини часу, що, якщо перерахувати на погодинну ставку буде рівнятися десь 15$ або 600₴. Тобто судочок обходитиметься дорожче в три рази(!), і це не рахуючи когнітивного навантаження на клопотів пов'язаних з транспортуванням.
Так що коли побачите злидаря з судочком—женіть його геть, насміхайтесь над ним.
P.S.: я знаю що мене читають успішні інвестори, які замість того щоб купивати обід у школі, вкладали гроші в ETF і коли вони стали дорослими то вже вийшли на FIRE, оминувши сумну кріпацьку долю. Пропоную вам виконати самостійну вправу та порахувати ROI від носіння їжі в судочках.
P.P.S.: до тих хто живе з батьками і кому готує мама або тато, претензій нема, ви—королі життя!
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
