Є категорія людей які не мають бажання працювати або ефективно використовувати свої навички, натомість обмежуюсь роботою явно нижче їх потужностей можливостей.
Я знаю як мінімум чотирьох програмістів, троє з яких принципово хотіли в піхотний двіж (і один з яких вийшов живим з дуже ризикованої операції про яку ше кіно знімуть), а четвертий — займається сумнівною паперовою роботою. Я б дуже хотів бачити їх у більш хай-тековій суєті, бо в армії небагато людей які легко роздупляться з радіотехнікою, більшість все-таки вимагають навчання, яке часто йде важко. Все-таки технар є технар, навіть якщо людина мала чисто софтверний бекграунд.
Може воно й на краще коли людина хоче займатися чим хоче і не займатися тим чим не хоче, та й командир не відпустить бійця просто так, навіть якщо навести всі аргументи що він буде більш ефективним.
Якщо у цивільній роботі уникати відповідальності та «підвищення» у менеджмент середньої ланки це правильна стратегія яка мінімізує ризики та максимізує прибуток, то на війні від цього залежить боєздатність.
Навіщо працювати СТО на 8к якщо можна працювати за ті ж в 8к сенйором помідором? Отож. Навіщо отримувати більше відповідальності та напрягатися, якщо гз таке ж?
P.S.: Ну гаразд, я теж принципово не хотів йти на ЗСУшні ІТ-галери, але то окрема історія.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred