Врятувати рядового Барсика

Міст проїхали без проблем. А от біля Дарницького вокзалу на зупинці побачили багато людей які ловили машину. Ми зупинилися, до нас підійшли дід з бабою.

—"Вам куди?"
—"На Позняки"
—"Ок сідайте"

Салон в нас був завантажений кормом та клітками, я швиденько перекинув то до багажника, старі сіли і ми поїхали. Звісно нам треба було в інший бік, але в ті дні взагалі не робив ніякий транспорт, таксі не ходили тому в людей не було ніяких шансів доїхати. Не кидати ж їх.

Відвезли. По ходу діла дід сказав що ми обов'язково переможемо клятих рашистів. Отак.

За тим ми через купу блокпостів поїхали вже на Рембазу. Всю дорогу я думав чи нас зустріне кіт, чи ми будемо його відкачувати, чи він вже двинув коні від спраги.

На дверях під'їзду не було домофону, ми миттю дісталися четвертого поверху та відчинили двері.

В квартирі нас зустрів сморід котячих катяшків та кудлатий кіт.

Живий 😅.

Хазяйка поналивала йому воду в купу тазиків і понасипала корму. Води ще було вдосталь, але корм скінчився вже давно і кіт перейшов на чорний хліб.

Ми трішки прибралися, зателефонували власниці, показали кота, запакували його в м'яку переноску.

Потім пішли до сусідки та залишили їй ключа щоб поливала квіти.

На годиннику було за десять дев'ята, тому ми швиденько зібралися і помчали назад. На блокпості Дарницького мосту ми були за дві хвилини до комендантської години, ну а далі додому.

Кіт розквартирувався у нас дома. Хазяйка просила залишити його у нас поки вона не повернеться, бо в них там усі родичі один в одного на головах живуть і коту нема куди. Ми погодилися. Люди ніби мають вернутися після 9-го травня, сподіваюсь що так і буде.

Весь цей час рядовий Барсік живе у мене. Перші три дні він нічого не їв—стресував. Зараз вже ±нормально себе почуває, спить та їсть. Типовий кіт.

Не залишайте своїх тварин на призволяще.


Понравился материал? Подписывайся на мой телеграм канал: https://t.me/full_of_hatred