Зріст

Я витягнув щасливого квитка у генетичній лотереї та маю високий зріст. Ну як високий, не 200, а лише трохи вище середнього, 190.

В школі трішки грав у волейбол. Навіть ходив на секцію. Це був непопулярний спорт тому часто не вистачало гравців, грав я досить кепсько, але тренерці було видно що я ще виросту, тому вона пушила мене піти у секцію волейболу до іншої школи, яка на тому спеціалізувалась.

Та школа знаходилась на околиці міста, і мені туди було би дуже незручно їздити. Тому я цю пропозицю проігнорував.

На секцію зі мною ходив однокласник. Батько кинув їх сім'ю, його виховувала мати. Його постійно булили, причому він ніби як товаришував з хлопцями що його ображали, але вони регулярно і досить серйозно його били (одного разу головою об батарею), псували речі, обзивали. Його зневажали всі у класі. Так, я сам регулярно потерпав від тих хлопців, але принаймні не опускався до того щоб наговорювати на себе всілякі образи та товаришувати і підлабузнюватися до моїх цькувальників. Я їх просто мовчки ненавидів та чинив спротив як міг :-)

Також той хлопець погано вчився, був дуже неохайним, мав “смішну” фамілію та носив окуляри. Буллінг бінго просто. Дітям багато не треба для образ а тут просто повний набор. Єдине, він був дуже високий, ще вищим за мене.

Він потерпав, аж поки тренерка не запропонувала йому ходити на волейбол до іншої школи. За збігом обставин він там якраз недалеко жив, тому погодився.

Так він почав туди ходити, а згодом і взагалі перевівся до тієї школи. Досить довгий час я його не бачив.

Багато років потому, відвідуючи рідне місто, я з однокласниками гуляв парком. Коли назустріч нам йшла компанія і серед них я впізнав того самого хлопця. Він мав зріст вище 2 метрів, широчезні плечі, файну бороду і взагалі чудово виглядав. Ми привіталися та перекинулися кількома фразами, бо він кудись поспішав. Виявилося, що пацан став професійним волейболістом, їздив на змагання та показував хороші результати. Одружився, народив дитину, все як у людей.

Невідомо що б з ним було, якби він був невисокого зросту.

P.S.: Після школи я пішов вчитися до КПІ і там записався до секції волейболу. Думав, буде весело. Як виявилося, всі навоколо мене були вищі, сильніші, стрибали далі, грали краще. Тому я помучився там рік, а наступного пішов до своїх товаришів-нєфорів на туризм. Там і чіллив до кінця навчання.

У волейбол я досі граю погано і зріст мені в цьому не допомагає.

P.P.S.: в школі я добре шарив фізику, тому вчитель фізики мене постійно пушив на підготовку до олімпіад. На жаль, ніхто запропонував мені змінити школу на фізмат ліцей. Тому, коли я вступав до КПІ, виявилося, що мої знання не влізають навіть в нижній квартиль, а всі мої одногрупники були випускниками фізматів та математичними геніями в порівнянні зі мною. Я просто нічого не розумів. Останній рік навчання в школі я ходив на підготовчі курси при місцевому політеху, але то мені не допомогло.


Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred