Один з моїх сталих виразів це «купити гелік», «їздити на геліку» або просто «гелік».
Більшість людей невірно сприймають цей вираз як позначку конкретного авто. В коментарях обов'язково знаходиться людина що кине посилання на відео популярного автоблогера, де гелік розносять, інший скаже “фу, бобік якийсь”, третій зробить зауваження про якість на зручність та запропонує мені туарег.
Цю поведінку чудово ілюструє вираз “ніщо так не видає належність людини до нижчих класів суспільства, як вміння розбиратися в дорогих годинниках, автомобілях”©«Generation П». Це про нас, мої дорогі жебракуваті друзі.
Я сумніваюсь, що людина яка виклала двісті-триста тисяч баксів за відро з болтами на колесах, розбирається в тому що вона купила. Це спосіб сигналізувати статус. Не має значення як їздить гелік, скільки він жере палива, як часто ламається і наскільки зручно у ньому сидіти. Він вартує як квартира і в цьому його суть. Коли ти їдеш містом то говориш іншим: “агов, невдахи! в мене машина коштує більше ніж ваш net worth з усіма бабциними хрущами разом узятими!”
З раціональної точки зору гелік немає ніякого сенсу. Він жахливо дорогий, незручний, ненадійний. Жодна адекватна людина цю машину не купить. Тому що рахує гроші. Це абсурдна покупка, яка, повторюю, не має ніякого сенсу.
А це значить що гелік може купити тільки той, кого це все не хвилює. Тобто, достатньо багата людина.
І саме тому я мрію про гелік.
P.S.: вживаний гелік з дев'яностих-початку нульових за 50 тон, це не той гелік про який я говорю.
P.P.S.: замість геліка міг бути ролс-ройс, але «гелік» коротше та зручніше.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
