Коворкінг, розбиті шибки та трагедія громад

В правилах коворкінгу, де я працюю, прописано, що проводити дзвінки можна тільки у скайп-кімнатах, а в опенспейсі—заборонено.

Однак люди нехтують цим, ну типу стендап, два речення сказати, можна і з місця, нікому це не буде заважати.

І виходить, що один говорить в опенпейсі, інший на те дивиться і теж такий—а чого я буду йти. А далі це починає розповсюджуватися як пухлина—люди, особливо нетехнічні, вже спокійно собі теревенять, хоча це очевидно заважає оточуючим.

Врешті страджає весь опенспейс—бо ніхто не дотримується порядку. Звичайно можна биканути на людину та показати їй на правила. Іноді в когось підгорає і вони звертаються до місцевої «поліції» щоб ті вжили заходів та заспокоїли хуліганів, що мітингують в загальному просторі.

Але це буває рідко, і хоча мені воно дещо дошукляє, я забив, та сам теж базарю на місці.

З часом простір стає гіршим для всіх.

Покладатися на вихованість людей це звичайно добре, але там де дотримання правил не забезпечується, врешті все псується.

P.S.: в навушниках я не сиджу, бо по-перше, мені це не подобається, а по-друге, від музики маю трохи сенсорного перевантаження, складніше працювати.


Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred