Уважний читач пам'ятає модель корпорації «Gervais Principle»:
„Sociopaths, in their own best interests, knowingly promote over-performing losers into middle-management, groom under-performing losers into sociopaths, and leave the average bare-minimum-effort losers to fend for themselves.“
Лузерів (в корпоративно-ієрархічному сенсі), що працюють краще ніж потрібно, підвищують до менеджерів середньої ланки. Щоб видавати таку продуктивність людині треба бути «clueless», безглуздою, та ставити інтереси компанії вище власних.
У 2008-у році сталась фінансова криза, що призвела до масових скорочень працівників та замовлень. Торкнулась вона і нас — долар виріс з 5 до 8, аутсорс та аутстаф контори втратили контракти. Тоді я працював в компанії що мала власний продукт, тому була більш стійкою до ринкових пертурбацій. Зміни торкнулись лише грошей. Всі отримували офіційну зарплатню в гривнях без прив'язки до курсу $. Але як долар виріс, то ці гривні знецінились майже у два рази. Проте зарплата не змінилась. Це звісно викликало питання у працівників — чому компанія що отримує прибутки в $ платить нам нижче ринку? Російський менеджмент тоді надзвичайно здивувався цьому, бо вони все життя працювали за рублі.
До нас приїхав VP та окрім іншого розповідав байки про те як він в 98-му мав гроші на квартиру і вже збирався її купити, а потім сталась криза і він все втратив. І тому тепер ми повинні теж терпіти, тому що криза. Те що в аутсорсі який потроху оговтувався, платили в доларах, його не цікавило.
Врешті, зваживши ризики та завдяки постійній адвокації українських васалів, російські пани пішли на компроміс — замість того щоб підвищити всім зарплату до ринкового рівня, різницю в курсі доплачували премію. Але не повну різницю, а згідно з розподілом по категоріях. Топ перформери отримували все, далі йшли середняки та лоу перформери яким не діставалось нічого. Ця хитра схема існувала багато років, здається аж до 2012 чи може навіть більше.
І люди працювали.
Я теж працював, замість того щоб тверезо оцінити ситуацію, та піти до ерату. Один раз вдався до шантажу офером та отримав незначне підвищення. Далі просто якось сидів.
Але найгіршим для мене була необхідність якось пояснювати підлеглим усі ці махінації чітко усвідомлюючи що для них буде краще просто зараз встати й піти (в ерат), заробляти нормальні гроші та будувати нормальну кар'єру. Не можна розводити зраду, тому що люди стануть гірше працювати й до тебе виникнуть питання, але коли всередині усвідомлюєш дійсний стан речей то воно викликає конфлікт і дуже хочеться розводити зраду, але не можна.
Також менеджеру часто треба ставити інтереси компанії вище за інтереси людей: виганяти їх в овертайм, не давати рости, не підвищувати зп, не змінювати проєкти й так далі.
Що ж я зробив? Замість промоуту до соціопата який був мені закритий, я задауншивтився до лузера-IC, щоб мати змогу змінювати контори та спокійно зрадойобити коли б виникла така потреба😊
P.S.: збір на ремонт корчів продовжується: https://send.monobank.ua/jar/4PcPEx9KuE
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
