Купив нещодавно книгу The Subtle Art of Not Giving a Fuck: A Counterintuitive Approach to Living a Good Life в українському перекладі. Вона часто фігурує в списках селф-хелп літератури. Тематика відповідна: як покращити якість життя, „NYT Bestseller“ і так далі.
Книга написана парубком, який починав з блогу про пікап та стосунки, потім став інфобізнесменом і врешті видав декілька книг.
Суть в одному реченні—„Створи собі правильні цінності, бери відповідальність за своє життя і станеш щасливішим“.
Далі ці тези розгортаються на 150 сторінках. Спочатку автор фокусується на правильних, на його погляд, цінностях: такими можуть бути тільки „процеси“ на які маємо вплив та які можемо оцінити тільки ми, наприклад „робити класне мистцетво“, „бути чесним“ або „допомагати іншим“. „Купити гелік“, „стати відомим“ або „спокусити 100 жінок“—цінності на його думку погані, бо вони дають нам лише дешевий допамін, що в стратегічній перспективі не приносить щастя і залишає нас ні з чим. Крім того, залежність від зовнішньої оціники сильно підвищує тривожність та занепокоєність, бо ми не можемо впливати на інших людей.
Мене це не дуже турбує, я навчився робити те що хочеться мені, а не те, що подобатиметься іншим, але деякі погані цінності в мене досі є.
Інша думка—це відповідальність за себе та своє життя. Люди часто стають „жертвами” та звинувачують весь світ в своїх негараздах. Всі ви знаєте таких пасажирів, те що там казати, я й сам такий. Коли ти усвідомлюєш що все, що відбувається довкола тебе, це твій власний вибір, приймаєш це і починаєш самостійно керувати життям, не віддаючи це іншим людям—державі, колегам, парнтерам, батькам, друзям—то якість життя сильно зростає.
Серйозна проблема, що мене давно непокоїть—це неможливість навести порядок у власній домівці. Через невідому причину я досі ніяк не наважусь взяти відповідальність за те, щоб викинути старий мотлох, купити нові потрібні речі. Весь час відкладаю та прокрастиную це. Досі не поставив двері🤦♂️
В проміжках автор говорить про необхідність страждань, як противаг для здобутку щастя, та смертності, про яку постійно треба пам'ятати.
Все це давно відомі істини для прошарених тіпів, але для себе я відкрив багато цікавого, та такого, що перетинається з тим, що я читав або дивився в інших джерелах. Книга мені сподобалась та трішки зарядила, сподіваюсь змінитися на краще.
Читається легко, переклад якісний, хоча є декілька місць які різали вухо, наприклад „двотисячники“ замість „міленіали”. Вирішив що в майбутньому треба брати оригінал.
Рекомендую.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
