До війни в коворкінгу в нас був свій кабінет на 4 особи. Після початку війни всі мої колеги роз'їхалися. Кабінет тримати стало економічно невигідно, тому я переїхав до опенспейсу і тепер насолоджуюсь чудовою музикою та балачками сусідів з контори «Uklon».
Але мова не про те.
У сусідньому кабінеті сиділи співробітники аутсорс контори. Зазвичай там тусувалась пара рекрутерів та якийсь менеджер.
І от щоб ви розуміли, "кабінет" то є просто простір огороджений тонкими непрозорими скляними стінками, відповідно нам було чудово чути наших колег, а їм—нас.
Менеджер знаходився десь на верхній ланці, бо часто розпікав своїх колег за некомпетентність, вирішував якісь питання з перестановок та звільнень. Одного разу я півгодини слухав як він разів зо 10 комусь пояснював що ручне тестування зараз не в трендах взагалі і якщо вони скажуть клієнту що в них основна стратегія це тестування вручну то клієнт їх звільнить. І треба терміново пояснювати QA ліду щоб він займався автоматизацією і продавати клієнту сучасні методи тестування. І так по колу.
Іншого разу якісь чутливі питання обговорював. Ніби воно й нічого, але трохи відчуваєш себе як в американському туалеті, де стінки з гіпсокартону і шпарини в два пальці товщиною.
Дівчата-рекуртерки пліткували. Інколи до них заходив ще якийсь чувак і починав розважати панянок дотепними жартами. Сміялись усім офісом.
Але маю зізнатися, що все-таки краще сидіти в кабінеті ніж в опенспейсі з музикою та продактами сервісу таксі.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
