Ніщо не дратує мене в армії так, як неефективність та халепа якої можна легко уникнути. Чим довше я працюю, тим більше підгораю від незакритих базових, гігієнічних потреб. За два роки з публікації попереднього допису нічого не змінилось.
На смугу заходить топ-10 організм. Очікування — от зараз заживемо, налагодять безпілотну роботу в секторі, принесуть бест практіцес, всіх навчать, всім допоможуть. Реальність — 0 взаємодії, працюють по своїм справам, на прохання попрацювати по запиту — «у нас свої планові цілі», підор пілоти нон стоп наєбурють наші позиції.
Противник дуже добре налагодив роботу свого малого ППО. Очікування — потужний організм по вертикалі донесе інформацію нагору, там знайдуть протидію (вона є), спустять вниз методичні рекомендації по модифікації засобів, та зобов'яжуть всіх проапгрейдитися. Реальність — всім п+п, підрозділи втрачають засоби на десятки мільйонів гривень щодня, потужний організм продовжує займатися своїми справами, лутає єБали.
Логістика на передній край це одна з найголовніших задач. Проте через особливості роботи бомберів та пакування посилки можуть розбитися. Очікування — управління пропушить через виробника виготовлення котушок під кожен засіб, доведе методичні рекомендації. Протестують найкраще пакування та розроблять «дефолтну посилку» (вода, їжа, медицина + місце для персональних потреб) різних розмірів (5-10-15-20 кг). Реальність — одиниці працюють з тросом і котушкою, вода та сухпаї розбиваються від скиду з висоти 10-и поверхівки, піхота голодна, позиції втрачаються, діпстейт перемальовує мапу.
Радіо дрони розліталися по тилах, лютують неймовірно. Очікування — потужні організми придумають способи виявлення точок пілотів (це можливо), проведуть системну розвідувальну роботу та організують корпусні сили на колективне ураження. Реальність — п+п, літають по гарматах в кущах, лутають єБали.
На мавіки з'явилися нові супербатареї що збільшують час в небі до години. Очікування — завдяки методичному центру на наступний десь весь корпус знає де купувати та як використовувати такі батареї, реальність — дізнаєшся про це випадково зі збитого підор мавіка який не мав долітати туди куди він долетів. Але СБС на мавіки п+п, тому що за 24/7 цинкування посадок не дають єБалів.
Широка номенклатура антен та особливості їх застосування ніяк не задокументовані. Практики противника з проміжними підсилювачами не використовуються, кабелі купуй які хочеш, пульти переробляй де хочеш. Очікування — управління проведе роботу з тестування антен, виявить найкращий варіант та дасть свої рекомендації. Реальність — хто в інтернеті шо побачив на тому і літає.
Надзвичайно важливо мати обізнаність по малому небу в секторі — засоби РЕР та технічної розвідки, інформацію про роботу РЕБ. Очікування — в надрах сил вайбкодер розробить дашборд для реалтайм сповіщення, а корпус посадить за кнопки чергового. Реальність — половина організмів не дивиться РЕР і втрачає засоби або получає піздов, інша половина хоботиться та ставить щось своє, третя половина з'ясовує «шо по небу» голосом у відповідальних. Інформація проходить з затримкою, неточна та невчасна.
Це все не є складна чи велика робота. «Продакт менеджери» в армії можуть дуже швидко впроваджувати рішення та отримувати фідбек і масштабувати це. Будь-який просвітлений айпішник з мінімальним менеджерським бекграундом швидко визначить загальні для всіх речі які не є узагальненими.
Але то нікому не цікаво, всім цікаві «далекобійні санкції» та гоупро на піхотинцях.
Тьху.
P.S.: Бойові до речі вже 17 днів як не можуть порахувати, тіки про це картонкам ніхто не скаже.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
