Цивільна людина може задуматися — «Чому не можуть зробити нормально переведення між частинами? Що там складного? В нас одна ціль, чому не можна використовувати людину максимально ефективно?».
Десь напише про це журналіст, десь розповість у відео відомий блогер.
Загальна ціль у нас може й одна, але у конкретного організму та начальника є своя конкретна задача. Люди — це головний ресурс. І втрата цього ресурсу означатиме, що задача, котра стоїть перед тим начальником, не буде виконаною, або буде виконана гірше.
Командир — це не добрий інжиніринг менеджер з ІТ компанії, що бачить перспективи розвитку людини та розуміє, коли вона вже переросла посаду й може рухатися далі, та спокійно відпускає її. Ні. В командира є своя мета, так, ми всі на перемогу, і яким би перспективним не був цей хлопець, якщо він добре виконує свою роботу тут і зараз то його переведення поставить під загрозу роботу цього підрозділу. В цьому командир не зацікавлений.
Тому тямущі спеціалісти сидять (і сидітимуть) на солдатських посадах і нікуди не можуть дітися. Мікро перемагає макро.
Цю проблему можна було б вирішити централізацією та регулярним аудитом, але на це немає волі вищого керівництва.
Єдиний випадок коли переведення працюють — це як спосіб позбавитися людини. Якщо вона або об'єктивно створює проблеми, або особисто пішла на конфронтацію з командиром, то всі питання про переведення вирішуються дуже швидко.
А що ж СЗЧ? Ну, історія з СЗЧ була придумана для того, щоб якось повернути людей назад, але через прогалини її стали експлуатувати як реалізацію відсутнього механізму переведення. Нічого, скоро й це прикриють. Навіщо робити аналітику по причинах СЗЧ та щось змінювати якщо можна просто обмежити список підрозділів куди можна повернутися?
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred