Один з моїх принципів — не сцяти проти вітру. Полягає в тому, що не потрібно йти проти загальноприйнятої повістки, якщо це явно не слугує моїй меті.
Раніше я вже писав, як роздмухати срач в інтернеті. Досить лише зачепити політику, релігію, стосунки, щоб відразу розділити своїх читачів на кілька таборів та спровокувати непотрібний конфлікт.
За можливості цього варто уникати, якщо немає задачі просувати власну повістку. Наприклад, я пишу статтю з критикою мікросервісів, тому що я маю переконання що це (мікросервіси) — неправильно, я прихильник філософії монолітів та постійно просуваю цю тему. Це ок, тому що я свідомо готуюсь до того, що частина читачів не зрозуміє цього та піде, частина згорить та почне вести аргументовану дискусію, а частина напише «ріжок знову не подужав».
Інша справа, це, наприклад висловлюватися щодо актуальних SJW або політичних питань, але без мети, лише тому, що в інтернеті хтось не правий. Якщо моя діяльність напряму не пов'язана з роботою в ліволіберальних/правоконсервативних рухах, якщо я не член політичної партії, то немає жодного сенсу починати розділяти аудиторію за цими ознаками, та втрачати читача/прихильника лише тому, що той має інші погляди, як і немає сенсу набувати поганої репутації у спільноті.
Також немає сенсу сперечатися з іншими людьми з приводів, які не мають стосунку до суті питання, немає сенсу переходити на особистості та влаштовувати персональні атаки.
І взагалі, сваритися просто так ні з ким не потрібно. «Всі люди браття на землі, всі богоносці. Не можна мстить. Повинні ми любить»©.
Але раз за разом я бачу як люди різного ступеня публічності продовжують робити ці помилки, та відлякують себе від потенційних прихильників, втім я теж цим грішу.
Не треба так робити.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred