День перед війною

23-го лютого 2022 року у нас з колегами був щомісячний мінікорпоратив. Того дня перед барчиком вирішили піти в тир, постріляти з пістолетів. Готувалися😅

В тирі нас детально проінструктували, та видали глок, беретту та купу набоїв. Постріляли. В мене непогано вийшло.

Після того ми відправилися в ресторан Чічіко на ярвалу, де смачно поїли та трохи потеревенили. Поряд сиділа відома журналістка, здається з Цензору. Пам'ятаю як дістав телефона, відкрив укрправду, там була якась новина про скупчення військ та можливий напад, все капсом та червоними літерами, і мені стало реально тривожно.

Взагалі я не дуже переживав, бо не вірив що буде повномасштабна війна. Ми з колегою у коворкінгу неодноразово обговорювали це питання за кавою, і щоразу такі „Та нє, нападати ж немає ніякого сенсу“. Я гадав що максимум буде заваруха на Донбасі.

Інший колега, з яким ми за тиждень чи два до того ходили обідати, тоді казав „а я поїду у відпустку, до Туреччини, на два тижні. Якщо нічого не трапиться, то так і буде“. Цей колега відтоді живе закордоном.

За тиждень до того я купив собі дескмат та мишку Ducky Feather, щоб зручніше працювалося у коворкінгу. «Заїдав» тривожність компульсивними покупками. Наступного разу я дістану ну мишку та той дескмат аж через рік.

Після рестику, десь о 12 ночі я, пригнічений, пішки чалапав до дому, а тривожність наростала. Ледве заснув о третій ночі. Ну а о п'ятій, як і ми всі, вже прокинувся та їхав на лівий берег, за мамою та котами.

Почалося нове життя.

Як же заїбала війна.

Як же всіх заїбала кожен день війна...


Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred