З початком війни наш друг Жора залишився без роботи тому що будівництво об'єкту де він працював зупинилося.
Минуло три місяці, у Києві потроху все почало відновлюватися, але конкретного його будівництво досі стоїть. Роботи немає, хочеться їсти.
Жора лінивий і не захотів йти в Троєщинське ТРО до знайомого щоб принаймні мати що поїсти, іншу будівельну бригаду шукати теж не хоче. Незважаючи на негативний досвід з таксі у минулому, він досі цим марить.
Того тижня я їздив таксі. Натрапив на балакливого дядька з Херсона. Він сам вже давно живе в Польщі, а до Херсону приїхав щоб документи оновити і родичів провідати. Не пощастило—бо якраз попав на початок війни. Втім, через місяць окупації він таки зміг виїхати звідти і зараз живе в Києві.
Так от, він мені сказав що за день який передував, заробив аж 100 гривень. Причина—ціни на пальне (газ) піднялися, а тарифи у агрегаторів—ні. В результаті люди таксують собі в збиток, бо амортизація машини з'їдає і ту нещасну сотку.
Важливе уточнення—дядько їздить на орендованій машині. Там треба платити від обороту 40%, тому таксисти на своїх автівках мають шанси заробити більше. Але як нам відомо, в Жори своя машина то іржава дев'ятка, а таку в таксі не беруть.
З такими перспективами ловити йому в таксі точно нічого. Бо якщо кмітливий дядько заробив такий дріб'язок, то наш недолугий друг, який може пустим їхати з Борисполя, точно піде в мінус.
Дружина відмовляла його від тої дурної справи, але Жора є непереборним у своїй тупості та все-таки пішов таксувати.
Результат—вчора, у перший день роботи, він «заробив» -400 (мінус чотириста) гривень...
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
