В перші тижні війни©™ коли ми возили корм для тварин, то відвідали багато м'яко кажучи небагатих сімей.
В Києві, як і по всій країні немає такої чіткої класової сегрегації як наприклад в Штатах. У будинку в центрі поряд можуть жити і бандит, і алкаш, і стара бабця і айтішник. Цей розподіл дещо погіршується на околицях, але і там є пристойні під'їзди а є засрані, захаркані, обмальовані графіті та засмічені.
В такий будинок неприємно заходити. Видно що про нього не дбають і всім начхати на те що відбувається за межами квартири.
Але і в квартирі не дуже чисто. Я не вважаю свою хату еталоном чистоти та порядку. В мене дуже багато речей досі просто лежать на підлозі бо ніяк не можу замовити шафу та зробити комору. Проте мінімальну чистоту я підтримую—щодня їздить робот-пилосмок, у раковині немає брудного посуду, в кімнатах немає килимів які би збирали бруд та пил.
Коли заходиш до людей і бачиш там товстий шар пилу, поганенький лінолеум, захаращену всіляким непотребом кухню, прокурені кімнати, то хочеться запитати—люди вам взагалі ок жити в такому срачі? Були в одної бабці, а та піддалась якійсь маячні з телевізора і вся її квартира забита коробками з товаром який вона не може продати. Каже що займається "маркетингом" але справи йдуть не дуже. В інших людей просто нечисто. Пил, сміття, пакети пакетів, давно нікому не потрібні речі які "шкода" викинути.
Не люблю по такому ходити.
P.S.: а ще на околицях значно краще було чути роботу артилерії. Я про це минулого разу забув написати, але як ми на Борщагівку приїжджали то місцями було враження що гатять десь поряд з нами, і то постійно.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
