Згорів зі смартфонозалежності

Якось непомітно раз раз і смартфони настільки проникли в наше життя що тепер вже ніхто не ходить посрати без шматка скла та кремнію в руці. Прокидаєшся зі смартфоном. Цілий день зі смартфоном. Засинаєш із смартфоном.

Найменша вільна мить — в руках миттєво з'являється смартфон та починається нескінченний (за)луп по апкам соцмереж. Окрема категорія людей ще й свайпають апки, закривають, щоб через 5 секунд знову відкрити й не побачити там нічого нового.

І сам не помітив як став тим, над ким раніше сміявся. Телеграм канали, харкерньюз, твітер (особливо твітер) — нескінченний скролінг та гортання поглинають мене, не залишаючи часу навколишньому світу.

Постійне поглинання простих вуглеводнів соціальних мереж забиває бажання робити щось своє. Рейджбейт, непотрібні статті про чергову ллм-ку, критика чого завгодно від контори епл, історії що не несуть ніякої користі, думки людей які не мають для мене жодної цінності.

Срака горить від втраченого часу люто, але легіони спеціалістів з людської поведінки вже давно перемогли мене, і чинити опір немає ніякого сенсу, лишається лише поринути в цифровий сублімат та обжиратися до нестями, поки не стане зле.

Ще більше срака підгорає від того як дивишся на інших, я бач те розумний, я хоч читаю про ллм-ки та срач довкола некст.жс, а от інші просто тупо гортають тікток або інстаграм. В мене тяжко з візуальним або аудіоконтентом, я не дивлюся ні шортси ні тікток ні інсту, тому брейнрот мій не такий потужний, але крокоділо бомбарділо що лунає з сусднього смартфона навіює жахливі думки про майбутнє людства.

Горить срака від того що корпорації грають з нами в гру з від'ємною сумою, а зробити з тим ніц нічого не можна.