Я слухаю музику альбомами, тому концепція стримінгів де АІ за мене вирішує що мені підсунути, мені не відгукується.
А позаяк музика слухається альбомами від початку до кінця, то найбільше мені подобаються концепт альбоми. Звісно, за визначенням це «альбом який набуває більшого значення ніж просто сума його треків», так би мовити, синергетичний альбом, але по факту для мене основне це коли треки переходять один в інший, без чітких пауз, або просто по одному треку на кожен бік платівки. Сюди ж відносяться деякі записи електронних виконавців, які не обов'язково концепуальні, просто там діджеї в одне все зводять.
Мій улюблений або може просто перший концепт альбом то Between the Buried and Me — Colors. Абсолюте мастерпіс, треки переходять один в інший, змінюють стилі, темп, розмір, вокал, і взагалі супер круті. Власне після Colors в них все таке, місцями навіть не тільки треки, але й альбоми переходять один в інший. Улюблений гурт, сподіваюсь вони не розпадуться до того часу, поки я зможу відвідати їх виступи (де вони грають альбоми з початку до кінця без пауз ахаха).
Проте з Pink Floyd (а коли говорять про концепти то зазвичай згадують їх) я не є фанатом найвизнаніших робіт («Dark Side of the Moon»/«The Wall»), надаючи перевагу «The Piper at the Gates of Dawn» та «Meddle» з шедевральним Echoes.
Майже все з Godspeed You! Black Emperor теж моє улюблене, хоча звісно «F♯ A♯ ∞» та «Slow Riot for New Zerø Kanada» це топ з топів, актуальний завжди.
З електроніки в машині стабільно лунає Justice — Woman Worldwide, хіт на хіті, шедевр на шедеврі.
На жаль, гурти нечасто роблять такі альбоми, особливо зараз, коли всі оптимізуються під стримінги, на взагалі годують слухача по одному треку в сподіванні що то вистрелить, а середній атеншн спан того ж слухача ледве сягає кількох секунд. Тому ніц не залишається як переслуховувати старе, та відшукувати на сайті прогархівес цікавинки сімдесятих років.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred