Одна з причин втрат дронів на фронті — це втрата пілотом орієнтації у просторі. Дрон десь летить, хоп — відвалився на хвилину зв'язок, вітер миттєво здуває апарат у довільному напрямку, зв'язок з'являється, але де ти знаходишся — вже незрозуміло. А навіть якщо й зрозуміло, то вже може не вистачити заряду повернутися.
GPS глушиться з обох боків по всій лінії бойового зіткнення. Відповідно системи навігації які мали б штатно працювати відключаються, і, залежно від комплексу, пілот може покладатися тільки на візуальні орієнтири, або на інерціальну систему навігації.
Я не бачив, щоб інераціалка працювала добре, але я бачив не так багато, тому уявимо що її немає і потрібно працювати тільки по тому, що бачиш. Це не так складно, якщо заздалегідь вивчити сектор та характерні орієнтири, та літати поступово збільшуючи дальність та набуваючи впевненості на місцевості.
Днями я слухав стару пісню про пілотів літаків-бомбардувальників і рапотово усвідомив, що раніше не було ніяких автоматичних систем навігації які б сказали де ти знаходишся. Карта й компас — крутись як хочеш. Уявіть що ви маєте летіти щось там бомбити за тисячу кілометрів і потім повернутися додому.
У вас немає детальних супутникових знімків, лише топографічні мапи.
Дивовижно!
А як робили нічні вильоти(🤯)? А як накладались маневри при зіткненнях з винищувачами противника? А якщо попав у хмари?
В цьому світлі така штука як якийсь перший трансанлатичний переліт видається вже не такою простою. Злетів, став на курс, ізі? Але на кінцевій ділянці траєкторії похибка може складати сотні кілометрів!
Цікаво, як працювали штурмани-пращури? Теж такі «о, озеро в формі х*я, значить ми тут, потрібно зміститися східніше»?
Коротко кажучи, я переповнився повагою до штурманської професії. Тут у двох посадках можеш заблукати, а люди якось орієнтувались в океані!
Дивовижно!
P.S.: зрозумів чому навігаторам у фантастичних всесвітах (Дюна, WH40k) відведена така важлива роль.
Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred
