Відсутність переконань

Друга чернетка. Рефлексія над подіями півторарічної давності.

Є в мене по деяким питанням чіткі переконання. Наприклад, що Rails—то найкращий веб-фреймворк, мікросервіси не потрібні, а сучасна інфраструктура—переускладнена і має бути простою. Або що речі, особливо техніку, треба намагатися купувати такі, що були у вжитку.

Ці переконання йдуть зсередини. Я знаю що так правильно, можу пояснити свою позицію будь-кому, я в цьому не сумніваюсь.

А є питання по яким в мене немає думки. Яким має бути ринок землі? Чи має бути в людей дозвіл на зброю? Чи потрібен лігалайз? По цим питанням я не дуже маю шо відповісти, бо я не аграрій, не любитель постріляти і не вживаю речовини. Тут маю спиратися на думку інших, людей, можливо знайомих, можливо якихось моральних компасів та авторитетів.

Але всі ці переконання, вони нав'язані ззовні, і в бесіді або інших ситуаціях я не можу відстоювати цю точку зору щиро, так, ніби це мої думки. Завжди всередині є хробачок сумніву, який точить і каже «а ти точно так вважаєш?».

Тому коли я починаю щось робити пов'язане з цим, то виходить погано і фальшиво.

Неодноразово потрапляв в чужий двіж, коли опинявся по якийсь бік без твердого переконання в тому що це правильний бік, і що ми робимо правильні речі. Завжди це закінчувалось не дуже, бо брехня та нещирість рано чи пізно вилазить.

Тому, перед тим як вписуватися кудись, добре думаю чи воно мені потрібно.