Push vs pull

Є два способи отримати статус по будь-якій активності від людини: pull, коли ви йдете до нього та витягуєте потрібну інформацію, або push, коли він сам йде до вас і розповість що до чого. Залишимо інші методи типу „спостереження” і зосередимося на цих двох.

Припускаю, що більшості керівників хочеться працювати з самостійними бойовими одиницями, які не потребують нагляду або мікроменеджменту. Якщо пояснювати людині кожен нюанс задачі, то навіщо тоді вона потрібна? Я сам швидше зроблю. Інше очікування від дорослого колеги — при виникненні труднощів або перепон, що находяться поза зони його компетентності, він негайно повідомить про це.

Наприклад, ви дали задачу «зробити кнопку». Минає три дні, кнопки немає, колега не дається чути. Ви згадуєте про це та йдете витягувати з нього інформацію. Виявилося, що один день він намагався зрозуміти куди саме додати кнопку, а інші два дні читав документацію по ангуляру. Кнопки немає, ви засмучені, тому що зірвався дедлайн, або тим що перепона на шляху співробітника могла б бути усунена 10-и хвилинним дзвінком або додатковими деталями в описі задачі.

Тепер розглянемо інший варіант. Ви дали ту ж задачу іншому працівнику. Вже через 5 хв він прийшов до робочого чату або тікету та повідомив що не вистачає деталей щодо того, де саме розмістити кнопку, зробив припущення що він розмістить її таким ось чином, якщо ніхто не має зауважень, або запитав у кого можна дізнатися подробиці. Все, статус запушений, і тепер ця задача — вже ваша проблема. Якщо ви не відреагуєте вчасно, то кнопка буде зроблена у вказаному працівником місці, або вам доведеться знайти людину що надасть подробиці.

Окрім очевидної переваги у прозорості того що відбувається з завданням, є ще одна важлива річ. Як тільки ви починаєте пушити свій статус нагору, ви перетворюєтесь з підлеглого у начальника. Тепер ви керуєте своїм менеджером або замовником. Ваша справа — вчасно надавати статус і залишати м'яч на тому боці, а там хай вирішують що з ним робити. Замість того, щоб чекати, поки до вас прийдуть за результатами, ви проактивно повідомляєте про проміжні результати або труднощі.

Особливо актуально пушити коли ви працюєте віддалено або в розподіленій команді. Фрилансер та інші ледарі грішать тим що потребують мікроменеджменту, не працюють, та не повідомляють про результат. Я й сам таким страждаю. Нікому не сподобається 10 разів поспіль пінгувати в месенджер людину з питанням „коли?“.

Найхарактернішою ознакою того, що вам потрібно терміново задуматися про пуш — це емоційне відчуття тривоги або роздратованості, коли ви чуєте дзвінок або повідомлення від «менеджера», людини яка збирає статус. Це означає, що комунікації недостатньо і потрібно виправити цей недолік, щоб не сіпатися на повідомлення чому досі не зроблено.

Звичайно варто мати міру і не намагатися запушити статус по кожній дрібничці, варто мати здоровий глузд і та надавати інформації згідно з очікуваннями менеджера.

Той самий принцип можна застосувати й в особистій комунікації. Наприклад, якщо я помічаю, що мені часто телефонує мама, наприклад щодня, то я краще структурую це і сам буду пушити її своїм статусом в зручний мені час.

Висновок: краще пушити аніж чекати поки за вами прийдуть.


Сподобалось? Долучайтеся до мого телеграм каналу: https://t.me/full_of_hatred