> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://www.rozhkov.me/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Culture of blame
- URL: https://www.rozhkov.me/culture-of-blame/
- Published: 2026-10-26T07:24:00.000Z
- Updated: 2026-10-26T07:24:00.000Z
- Author: Vova Rozhkov
- Tags: армія

Одна з речей які не перестають мене дратувати в армії це непродуктивний спосіб розв'язування проблем. Замість того щоб зосередитися на виправленні ситуації тут і зараз та коригуванні процедур які б унеможливили такі помилки в майбутньому, значна частина керівників-командирів накидуються на безпосереднього винуватця.

Крики (гучні), образи (ad hominem на максималках та згадування всієї біографії конкретного бійця), прокльони та погрози (відправити на смерть) сиплються на голову нашого бідолашного солдата, хоча очевидно що це вже ніяк не виправить ситуацію, а якщо копнути глибше, то часто проблема виникла якраз внаслідок того що командир явно не створив процесів та процедур в очікуванні що все розрулиться само собою, а воно не розрулилось.

Якось мав необережність бути присутнім на великій нараді з високими чинами. По черзі доповідали різні командири, те, се. Не буду вдаватися в нерозуміння інструментів управління війною та неефективне використання часу усіх присутніх — дефолтний мітинг, ви з цим знайомі. Десь насередині зачепилися за косяк одного з командирів який на фоні загальної кепської ситуації був чи не найдрібнішим. І почали того бідолагу так гатити ніби він відповідав за більшість сил які тримали ділянку. Після того я дещо втратив віру в те що «там не дурні сидять».

В термінальному випадку командир ні як сі не може вспокоїтисі та знову починає цикл звинувачень по колу поки не втомиться або не перемкне увагу на щось інше.

Особливо крінжово це виглядає коли раз за разом пройобується один й той же відповідальний — ніби ми хочемо не задачу виконати, а знайти собі жертву для булінгу.

Замість того щоб зосередитися на а) розв'язанні проблеми прямо зараз та б) створити або вдосконалити процеси, щоб запобігти повторенню таких ситуацій, ми витрачаємо час на абсолютно непродуктивну сварку.

Армійські процедури розраховані так щоб можна було зібрати ±боєздатне з'єднання з імбецилів. Але зараз, коли сюди прийшло багато людей без відповідної освіти та розуміння процесів, то воно починає місцями розсипатися.

Така ж культура панує і серед солдатського складу — припустимо, на одній позиції працює декілька екіпажів. І екіпаж який здавав зміну, не зарядив батареї. Або не замінив масло в генераторі. Або не повідомив про залишок дронів. Зміна приходить і починається — те не працює, це не так, ах ви такі сякі негідники й так далі, і вже команда А точить ножі на команду Б, виникають та розквітають конфлікти.

Хоча це все просто вирішується — достатньо скласти чек-лист та нагадувати про нього та контролювати виконання.

Неодноразово в нас були проблеми коли з логістикою просили передати купу всього різного — обладнання, їжу, інші речі, а воно ніяк не могло доїхати в потрібному складі. А потрібно лише перед відправкою робити список, фотографувати, та надсилати на підтвердження «замовникам», всі пакети та коробки підписати, щоб доставка точно нічого не переплутала. Просто? Просто! Натомість раз за разом маємо ситуації коли десь щось не доклали, не зарядили, не перевірили, або вивантажили не на тій позиції та постійні конфлікти через це.

Армії бракує базових управлінських навичок та меритократії. Але що поробиш, ніколи відправляти людей на навчання, потрібно воювати війну. Так і живемо.